Ласкаво просимо, гість!
І'мя користувача Пароль: запам'ятати мене

Несказані проповіді: Жити так ніби Бога немає
(1 чол.) (1) гість
  • Сторінка:
  • 1

ТЕМА: Несказані проповіді: Жити так ніби Бога немає

Несказані проповіді: Жити так ніби Бога немає 4 років, 9 міс. назад #222

Жити так ніби Бога немає.

У Писанні сказано (Луки 17:20-37):
20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,
21 і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!
22 І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...
23 І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!
24 Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...
26 І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:
27 їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.
28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.
30 Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,
32 пам'ятайте про Лотову дружину!
33 Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її.
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.
35 Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться.
36 Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться!
37 І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли...

та (Матф.24:36-44):
36 А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.
37 Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.
38 Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,
39 і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.
40 Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться.
41 Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться.
42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш.
43 Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.
44 Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!

У Луки 17:24 говориться, що є Ісусів день, той день, коли Він прийде на землю. І особливість цього дня в тому, що ніхто не знає коли це буде. Він прийде раптово. На землі не буде особливого приготування, щоб зустріти Боже Царство. Воно прийде не помітно. Учитель приводить два приклади, коли подібно дню Його приходу, були дні Божого приходу для покарання потопом та сірчаним вогнем і люди перед цими подіями жили звичним буденним життям, особливо не переймаючись Божими планами.
Та ми повинні пильнувати і бути готовими (Матф.24:42, 44).. Що може завадити нашій пильності та готовності? Що першим приходить нам на думку? Ісус говорить чомусь про звичайні речі, що люди перед своєю загибеллю: їли, пили, женилися, заміж виходили, купували, продавали, садили, будували… Ні слова про тяжкі гріхи, які могли б спричинити сердечну черствість, пасивність, апатію, жорстокість, бунт, непокірність та інші нечистоти, які були у людей знищених Богом, чого мали б остерігатись і ми. Що у цьому Ісусовому переліку поганого? Нічого! Звичайні, загально прийняті, багатьма любимі добрі справи і події. Але самі прості і хороші справи, за словами Ісуса, можуть передувати великому злу, загибелі.
Ми люди, живучи тут на землі, зайняті облаштуванням свого життя і в цьому немає зла, але є небезпека, що досягаючи того, чого ми хочемо, ми втрачаємо усвідомлення, що земне життя це лишень мить. Якова 4:14:
14 ...ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!...
А далі вічність.
Бог є той, хто найбільше мотивує до пошуків та очікувань вічного. І часом саме Він стає на перешкоді нашим мріям та цілям, заважаючи нам жити так, як хочемо ми. Бо Він знає переваги життя для Нього та цінність нагород у вічності, які має для своїх послідовників. У випадках, коли Господь говорить нам ні і ми не бажаємо з цим миритись, ворог спокушує нас бути релігійними - знайти своїм діям біблійне оправдання - та рухатись своїм курсом до втілення своїх мрій. Ворог, лукавий, робить все, що в його силах, аби ми не задумувались: чи в Божій волі ми живемо чи всупереч їй? Це було, є та буде основною причиною відступництва: відведення фокусу з Бога та вічного і наданню переваги матеріальному та тимчасовому.
У такому випадку для чого Бог? Краще жити так ніби Бога немає. Жити так, як мені хочеться, досягати того, про що я мрію. При тому можна мати свою релігію, якою можна оправдати свій матеріалізм, заспокоїти своє сумління, виправдовуватись у своїх очах. Та це призведе до загибелі. Господь прийде за своїми, тими, хто віддані Йому. Він ставить нам в приклад для застереження Лотову дружину, аби ми пам’ятали наслідки непослуху та прив’язаність до матеріального (Луки 7:32-33).
У час який ми живемо лукавий особливо агресивно атакує церкву матеріалізмом і відводить божий народ від скромності, розважності, стриманості та задоволеності тим, що маємо, спонукаючи закохуватись у цей світ (- люди і система, які непідкорені праведному правлінні Бога в особі Ісуса Христа і не бажають підкоритись Божому царству).
Про таких людей сказано в писанні (1Ів.2:15-17):
15 Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.
17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!

Їх не буде в божому царстві. Вони жили пожадливостями (бажаннями, примхами), любили світське (популярне, модне, розкішне). На світ вони рівнялись та його філософією жили. Їм не потрібен Бог, щоб взнати у Нього, що їм любити і чого хотіти. Вони самодостатні і знають все самі (у власних очах).
В Його царстві будуть ті, хто виконує не свою, а Його волю. Лукавий спонукає до дружби із світом, звичайно на умовах світу. Вона базується на основі душевно-тілесних переживаннях, частих розмовах в основному про матеріальне: як заробити гроші, як і на що їх тратити (житло, автомобіль, коштовності, одяг, відпочинок, айфони, інвестиції в бізнес та інше).
Там немає місця для Ісуса, серця переповнені земним, про що говорять і уста. (Луки 6:45):
45 Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
У такій дружбі Ісус і не хоче мати якесь місце, тому що Він хоче і має бути центром, основою відносин та розмов. Ми Ним маємо жити.
Що про таких людей сказано в Писанні? (Як.4:4-5):
4 Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.
5 Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?

Це Божі вороги, які чинять перелюб із світом. Що зробить Господь із перелюбниками та Своїми ворогами?
Ми повинні пильнувати (Матф.24:42) та не допустити заклопотаності у своє життя та життя церкви – Божого народу.
Присутній матеріалізм та клопоти серед світу активно стараються проникнути в церкву, аби ворожі задуми справдились і ми не думали, що скоро, дуже скоро Ісус прийде, як і у випадках із потопом та покаранням Содому та його околиць. Він Прийде і зупинить безбожність людей та визволить своїх вірних.
Ворог людський, диявол, стоїть за різними легковажними теоріями, які захищають саме важливість цього земного життя і його якість: ким ми будемо, яку побудуємо кар’єру, яку пам’ять про себе залишимо? Ворог вказує на переваги такого життя, показуючи нам людей, які вже перед нами досягли свого успіху, відзначені іншими людьми. Але чи відзначені Богом? Християнам лукавий також підсовує ту ж філософію, стараючись народити в їхньому житті життєву гординю, кинути їм виклик аби вони щось комусь доводили, що можуть і показували, що вміють. При тому нашіптуючи нам, що Бог ставиться з розумінням до таких людей і що вони в такий спосіб зможуть прославити Господа, а насправді засліплюючи наш духовний зір аби ми втягнулись у тимчасове і щораз менше і менше думали про Ісусів прихід. З часом таким зведеним християнам Бог потрібний тільки, щоб допомагати їм, а якщо не допомагає, то хоча б щоб не заважав.
У Писанні сказано, якщо ми посвячуємо себе Богу та мамоні, то це є прямим знехтуванням Господа і йому в цьому випадку не потрібне наше лживе християнство. Ми або будемо відкидати та ненавидіти мамону, або Господа. Вибір за нами. Ми можемо служити тільки одному. (Матф. 6:24):
24 Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.
Мамона є носієм матеріального. Хочу зазначити, що це духовна сила, яка виступає від сатани, щоб зводити і тримати у своєму рабстві людей, також несе у собі релігійну складову, яка заснована на брехні, що, виявляється, можна і мамоні прислуговувати, і Богу. Та Ісус категоричний: Ні! Таке не можливе!
Через мамону сатана приводить до свого престолу, щоб ми поклонялись йому. Йому байдуже наскільки ми можемо бути релігійними та вважати себе християнами. Він бачить, що ми хочемо і готовий нам це дати аби ми стали його рабами, не помічаючи цього самі. Він знає, що ця світська система належить йому. Про це він сказав Христу, спокушаючи Його, про це говорив апостол Павло. (Матф.4:8-9, Луки 4:5-7, 2Кор.4:4). Він бог цього віку. І за розмаїттям матеріальних цінностей, які його система виробляє, якими та через які збуджує у нас пожадливості, стоїть його план прив’язати нас до земного, а тим самим до себе. Ворог часто задає нам напрямки матеріального розвитку та успіху, щоб ми менше всього пильнували та готувалися до Божого приходу.
Якщо Господь стоїть за матеріальним і це є Його благословення, то Він дає матеріальне для користі як людини так і Його тіла – Церкви, щоб ті, кого Він благословив стали інструментами в Його руках, через яких Він благословляє інших у Своєму тілі. (2Кор.8:13-15). Такі люди покладаються на Господа і запитують у Нього як найкраще розпорядитись добром для інших. Такими повинні бути всі ми.
Як ми живемо? Живемо так, що все наше життя вказує на те, що дійсно є Господь який скоро прийде і наші справи, самі необхідні, які ми робимо у цьому житті, облаштовуючи його, не є перешкодою для пильнування та підготовки до Його зустрічі? Чи ми з кожним днем стверджуємо протилежне, є байдужими до Його застережень, живучи так, ніби Його немає і приходу Його не буде? Так жили люди до потопу, крім Ноєвої сім’ї, та Лотової - у Содомі.
На мою думку, ми всі потребуємо згуртованості один з одним у Божому страху, щоб у покаянні шукати Його милості. Бо тільки Він може вказати на наше положення перед Собою: наскільки ми тверезо оцінюємо духовний клімат, серед якого находимось; наскільки здатні чи не здатні бачити скриту безбожність, яка ховається за всілякими світськими принадами, що є ворожими пастками лукавого.
Лише з Його допомогою ми будемо проповіддю для світу, що Бог є і що Його прихід близький.


Як світло блискавки, раптово настане Ісусів день.
Пильнуймо та будьмо готові, бо не знаємо коли це буде!
Останнє редагування: 4 років, 9 міс. назад від Володимир.
Дякуємо: лілія
  • Сторінка:
  • 1
Час створення сторінки: 0.21 секунд