|
Всесвіт складається з незліченної кількості галактичних скупчень. Деякі з них зв'язані гравітацією із іншими
скупченнями й утворюють надскупчення. Але, починаючи від цих масштабів і далі, гравітація втрачає свій вплив. Науковці виявили, що надскупчення віддаляються одні від одних. Іншими словами, Всесвіт розширюється. Це разюче відкриття вказує на те, що був початок, коли Всесвіт займав набагато менший простір і мав незрівнянно більшу густину. Часто момент народження Всесвіту називають Великим вибухом.
Декотрі науковці висловлюють серйозні сумніви щодо того, чи людині взагалі вдасться колись з'ясувати, як зародився Всесвіт. Інші розробляють теорії його появи, виключаючи можливість впливу розумної причини. У журналі «Саєнтифик америкен» за січень 1999 року власне обговорювалася тема «Як виник Всесвіт?». Недоліки певних теорій уже очевидні. Як говориться в журналі, «астрономам, на жаль, буде, мабуть, дуже важко... перевірити будь-яке з цих припущень експериментально».
Погляд, за яким Всесвіт виник внаслідок сліпого випадку, вимагає віри в те, що вчені називають рядом «щасливих випадків», або «випадкових збігів обставин». Наприклад, Всесвіт складається з величезної кількості найпростіших елементів — атомів водню та гелію. Однак для життя потрібен не лише водень, але й достатня кількість більш складних атомів, особливо вуглецю та кисню. Тому науковці свого часу розмірковували, звідки взялися ці настільки важливі атоми.
Чи ж те, що складні атоми, необхідні
для підтримання життя, синтезуються у надрах певних зір-гігантів,— лише збіг обставин? І чи цілком випадково деякі зорі-гіганти вибухають як наднові, викидаючи у космос свої скарби рідкісних елементів? Сер Фред Хойл, який був причетний до цих відкриттів, сказав: «Думаю, жоден науковець, котрий досліджував ці факти, не може не дійти висновку, що закони ядерної фізики були створені спеціально».
Розгляньмо тоді уважніше матерію, з якої складається наш Всесвіт.
ХІМІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ
Справа сліпого випадку?
Кожне тіло у Всесвіті, навіть найвіддаленіша зоря, складається з атомів»,— говориться в «Енциклопедії зір та атомів» (англ.). Окремі атоми надто
маленькі, щоб їх можна було побачити, але, з'єднавшись разом, вони утворюють усі відомі хімічні речовини. Деякі з цих речовин тверді й видимі для нас, інші ж — не-видимі й газоподібні. Чи можна існування всіх хімічних елементів пояснити сліпим випадком?
Елементи від 1 -го до 92-го
Хоча водень — найпростіший з усіх атомів, він служить пальним для таких зірок, як наше Сонце, і е необхідний для життя. Ядро атома водню має лише один протон, і навколо цього ядра рухається один електрон. До складу атомів інших хімічних елементів, як-от вуглець, кисень, золото та ртуть, входить багато електронів, що кружляють навколо ядра, яке містить багато протонів та нейтронів.
|
Близько 450 рокiв тому було вiдомо лише 12 елементiв. З вiдкриттям iнших науковцi зауважили, що елементи пiдпорядковуються природнiй системi. I коли їх розмiстили в ряди i
|
 |
|
стовпчики таблицi, вченi виявили, що елементи в одному стовпчику мають подiбнi властивостi. Однак у таблицi залишались вiльнi мiсця, якi мали зайняти невiдомi ще елементи. Завдяки цiй системi росiйський науковець
|
 |
 |
Дмитро Менделєєв передбачив існування елемента з атомним номером 32, германію, а також його забарвлення, масу, густину й температуру плавлення. «Передбачення [Менделєєва] щодо інших елементів, яких не вистачало,— галію та скандію,— теж виявилися дуже точними»,— говориться у науковому підручнику з хімії за 1995 рік.
З часом науковці передбачили існування ще інших невідомих елементів та декотрі їхні властивості. Зрештою було відкрито всі елементи, яких бракувало. У таблиці більше не залишилося жодного порожнього місця. Природний порядок елементів базується на кількості протонів у їхньому ядрі й починається елементом з номером 1, воднем, і продовжується до останнього елемента, який зазвичай трапляється на Землі в природному стані,— елемента з номером 92, урану. Чи цей порядок — лише випадковість?
Задумаймось також над великим різноманіттям хімічних речовин, побудованих з цих елементів. Золото та ртуть мають характерний металевий блиск. Одна речовина тверда, а інша — рідка. Але їхні хімічні елементи йдуть слідом один за одним під номерами 79 і 80. Атом золота має 79 електронів, 79 протонів та 118 нейтронів. Атом ртуті має лише на один електрон та один протон більше й приблизно те ж саме число нейтронів.
Чи зовсім випадково, завдяки такій незначній зміні в структурі атома, виникло настільки багате різноманіття речовин? А що сказати про сили, які тримають атомні частинки вкупі? «Цілий Всесвіт — від найменшої частинки до найбільшої галактики — підпорядковується принципам, накресленим законами фізики»,— пояснюється в «Енциклопедії зір та атомів». Уявіть собі, що сталося б, якби змінився хоч один з цих принципів. Який був би наслідок зміни, скажімо, сили взаємодії, під дією котрої електрони постійно рухаються навколо атомного ядра?
Точно відрегульовані фізичні взаємодії
Розгляньмо, який був би результат того, що електромагнітна взаємодія стала б слабшою. «Електрони більше не трималися б атомів»,— зазначає д-р Дейвід Блок у книжці «Стар воч». І до чого це призвело б? «Ми опинилися б у Всесвіті, де не могла б відбуватися жодна хімічна реакція!» — сказав він. Які ж ми повинні бути вдячні, що існують незмінні закони, котрі уможливлюють перебіг хімічних реакцій! Коли, наприклад, два атоми водню сполучаються з одним атомом кисню, утворюється молекула дорогоцінної рідини, води.
Електромагнітна взаємодія майже в 100 разів слабша за сильну ядерну взаємодію, завдяки якій атомні ядра не розпадаються. Що б сталося, коли б це співвідношення змінилось? «Якби відносна сила ядерної та електромагнітної взаємодій була
трохи іншою, то атоми вуглецю не існували б»,— говорять науковці Джон Барроу і
Френк Типлер. А без вуглецю не було б життя. Атоми цього елемента складають 20 відсотків ваги усіх живих організмів.
Також дуже важливим є співвідношення між електромагнітною силою та гравітацією. «Найнезначніша зміна у співвідношенні між гравітаційною та електромагнітною взаємодіями,— говориться в журналі «Нью саєнтист»,— перетворила б подібні до Сонця зорі в блакитних гігантів [надто гарячих для існування життя] або в червоних карликів [недостатньо теплих для підтримання життя]».
Інша взаємодія — слабка ядерна — регулює швидкість ядерних реакцій у Сонці. «Вона якраз достатньої величини, щоб водень у Сонці горів повільно, але зі сталою швидкістю»,— пояснює фізик Фріман Дайсон. Можна навести багато інших прикладів, які показують, що наше життя залежить від неймовірно точно узгоджених законів та добре пiдiбраних умов у Всесвіті. Автор наукових статей професор Пол Дейвіс порівняв ці закони та умови до ручок для настроювання приладу й сказав: «Здається, що, аби Всесвіт був такий, щоб у ньому буяло життя, різні ручки повинні бути настроєні з надзвичайно високою точністю».
Ще задовго до того, як сер Ісаак Ньютон відкрив закон тяжіння, у Біблії вже згадувалося про такі незмінні приписи або закони. Чоловікові на ім'я Йов було поставлено запитання: «Чи ти проголосив приписи, які керують небесами, або ж встановив закони природи на землі?» (Йова 38:33, «Нова англійська Біблія»). Інші запитання, які також змушують задуматися, звучать так: «Де був єси, як я закладав землю?» та «Хто визначив їй міру,— може знаєш?» (Йова 38:4, 5, Хом.).
ЧИ ЗЕМЛЯ
«закладена» завдяки випадку?
Для того щоб на Землі не було різких перепадів температур, вона повинна обертатися на відповідній відстані від Сонця. В інших планетних системах також виявили планети, які рухаються навколо зірок сонячного типу І вважаються придатними для життя, оскільки здатні утримувати воду в рідкому стані. Однак навіть ці нібито придатні для життя планети можуть не надаватися для людського життя, бо для цього
вони повинні також обертатися з відповідною швидкістю й бути відповідного розміру.
Якби Земля мала трохи менший розмір та масу, то сила гравітації була б слабшою і значна частина цінної земної атмосфери покинула б планету. Така ситуація склалася на Місяці та інших двох планетах, Меркурії і Марсі. Будучи меншого розміру
й ваги, ніж Земля, вони мають або дуже незначний атмосферний шар, або взагалі його не мають. А що, коли б Земля була трохи більшою?
Тоді її сила тяжіння була б сильніша, і більше часу йшло б на те, щоб такі легкі гази, як водень та гелій, залишили атмосферу. «Гіршим е те,— пояснюється у підручнику «Середовище життя» (англ.),— що порушилося б точне співвідношення атмосферних газів».
Або візьмімо, наприклад, кисень, завдяки якому відбувається процес горіння. Якби його концентрація зросла на 1 відсоток, лісові пожежі траплялися б частіше. З іншого боку, коли б збільшувався вміст вуглекислого газу, який спричиняє парниковий ефект, люди страждали б від перенагрівання Землі.
Земна орбіта
Ще однією досконалою характеристикою Землі є форма її орбіти. Якби орбіта була більш витягнута, то ми б мучилися через нестерпні перепади температури. Однак Земля рухається майже по коловій орбіті. Ситуація, звичайно ж, змінилася б, коли б повз Землю пролетіла планета-гігант типу Юпітера. В останні роки науковці виявили, що навколо деяких зірок на дуже малій відстані від них рухаються великі планети, подібні до Юпітера. Багато з цих планет мають витягнуті орбіти. Будь-якій планеті типу Землі довелося б сутужно у таких системах.
Астроном Джефрі Марсі порівняв ці планетні системи з нашою Сонячною системою, до складу котрої входять такі чотири планети, як Меркурій, Венера, Земля та Марс. У своєму інтерв'ю Марсі із захопленням вигукнув: «Лише подивіться, яка вона [структура] досконала. Вона подібна до самоцвіту. Усі орбіти колові й лежать в одній площині. Всі планети рухаються в одному напрямку. (...) Це щось майже надприродне!» Чи ж можна такі дива пояснити сліпим випадком?
Наша Сонячна система має ще одну чудову особливість. Такі планети-гіганти, як Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун, рухаються навколо Сонця на безпечній від нас відстані. Тому вони нічим не загрожують нам, а, навпаки, виконують важливу роль. Астрономи прирівнюють їх до «небесних пилососів», бо завдяки своїй гравітації вони притягують великі метеори, які могли б становити небезпеку для життя на Землі. Наша планета дійсно була дуже добре «закладена» (Йова 38:4). І її розміри, і її розміщення у Сонячній системі якраз такі, як потрібно. Але це ще не все. Земля має також інші виняткові особливості, необхідні для людського життя.
Кисень та фотосинтез
Атоми кисню складають коло 63 відсотків ваги живих організмів на Землі. Крім того, кисень верхніх шарів атмосфери захищає земні рослини та тварин від сонячного ультрафіолетового випромінювання. Але кисень дуже швидко вступає в реакцію з іншими речовинами, наприклад, діючи на залізо, він спричиняє іржавіння. Як же тоді в атмосфері підтримується 21-відсотковий вміст цього високореактивного елемента?
Секрет полягає у фотосинтезі — дивовижному процесі, за допомогою якого земна рослинність, використовуючи сонячне світло, створює їжу для людей і тварин. Побічний продукт процесу — кисень. Щодня в атмосферу виділяється понад мільярд тонн цього газу. «Без фотосинтезу,— пояснюється у «Новій британській енциклопедії»,— припинилося б не лише постійне постачання їжі, але й Земля зрештою залишилася б без кисню».
У наукових підручниках для поетапного пояснення всього процесу фотосинтезу відводиться кілька сторінок. Деякі етапи ще не до кінця зрозумілі. Еволюціоністи не можуть пояснити, як кожен етап міг виникнути внаслідок удосконалення якогось простішого. Кожен етап справді видається гранично складним. «Не існує якогось загальноприйнятого погляду щодо того, як виник процес фотосинтезу»,— визнано в «Новій британській енциклопедії». Один еволюціоніст пропонує дуже спрощене розв'язання проблеми, кажучи, що нібито «кілька передових клітин» «вигадали» фотосинтез.
Це твердження, хоч воно й ненаукове, виявляє ще одну дивовижну річ: фотосинтез може відбуватися лише за захисною оболонкою клітини, а для продовження цього процесу потрібно, щоб клітини ділилися. Чи могло все це виникнути зовсім випадково у кількох «передових клітинах».
Від самовідтворних клітин до людини
Яка ймовірність того, що атоми могли зібратися докупи й тоді з них утворилася найпростіша самовідтворна клітина? У книжці «Екскурсія в царство живої клітини» (англ.) лауреат Нобелівської премії Крістіан де Дюве визнав: «Якби ймовірність виникнення бактеріальної клітини була така ж сама, як імовірність випадкового збору атомів, з яких вона складається, то вам довелося б чекати цілу вічність на її появу».
Дійшовши у нашому обговоренні до цього моменту, зробімо велетенський стрибок і перейдімо від однієї бактеріальної клітини до мільярдів спеціалізованих нервових клітин, з яких складається людський мозок. Вчені вважають його найскладнішою фізичною структурою у знаному Всесвіті. Людський мозок справді унікальний. Розгляньмо, наприклад, великі його ділянки, що називаються асоціативними. Тут відбувається аналіз та розшифрування інформації, яка надходить від чутливої зони кори головного мозку. Завдяки одній з асоціативних ділянок, розміщеній у лобовій частині, ви можете роздумувати про чуда Всесвіту. Чи ж дійсно можна твердити, що процеси, які виникли випадково, відповідальні за існування таких асоціативних ділянок? «У жодної тварини не було знайдено відповідників значних частин цих ділянок»,— визнає еволюціоніст д-р Шервін Ну-ланд у книжці «Мудрість тіла» (англ.).
Науковці виявили, що людський мозок обробляє інформацію набагато швидше,
ніж найпотужніший комп'ютер. Візьміть до уваги те, що над розробкою сучасної комп'ютерної техніки люди працювали десятиліттями. Що ж тоді сказати про людський розум, який перевершує комп'ютер? Ось що вчені Джон Барроу та Френк Типлер говорять у книжці «Антропічний космологічний принцип» (англ.): «Еволюціоністи дійшли одностайного висновку: розвиток розумних форм життя, подібних у здатності обробки інформації до Homo Sapiens, настільки неправдоподібний, що малоймовірно, аби вони з'явилися на будь-якій іншій планеті Всесвіту, досяжного для спостережень». Тож ці науковці доходять висновку, що ми існуємо завдяки «неймовірно щасливому випадку».
Чи усе це виникло випадково?
А як думаєте ви? Чи Всесвіт з усіма його дивами дійсно є справою сліпого випадку? Чи ж ви не погодитеся, що кожен великий музичний твір повинен мати свого композитора й що інструменти мусять бути добре настроєні, аби мелодія зазвучала? А як тоді з нашим дивовижним Всесвітом? «Ми живемо в напрочуд точно пiдiбраному й відрегульованому Всесвіті»,— каже математик і астроном Дейвід Блок. І який же висновок він робить? «Наш Всесвіт — це дім, який, на мою думку, сконструювала рука Бога».
Якщо ви теж так вважаєте, тоді, безперечно, погодитеся з біблійними словами про Бога-Творця: «Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом» (Єремії51:15).
|
