Правда про стан після смерті

[Luther]

Стан людини після смерті – це питання, яке в усі часи приваблювало своєю загадковістю, в результаті чого виникло багато теорій, які так чи інакше впливають на свідомість людини, особливо в похилому віці. На сьогодні найбільш розповсюдженими є такі версії відносно цього питання. Одні, атеїсти, під смертю мають на увазі кінець всього, тому передсмертний стан у них відзначається особливою агонією. Інші, також атеїсти, але більш прогресивні, крадькома слідкують за діяльність науковців типу організації „Клондайк” в надії на те, що в майбутньому їх „воскресять” за допомогою наукового методу. Ще інші, прихильники східних релігій, розраховують на певне перевтілення в залежності від результату оцінки їхнього життя. Переважають добрі вчинки - потраплять в наступному житті в багату сім'ю , якщо ж злі - прийдеться відбувати покарання в образі тварини. Саме з цієї причини в Індії звичайнісінька корова вважається священною і недоторканою, бо в ній індуси вбачають „невдаху” з минулого, якому добряче не пощастило. Це теорії, які існують за межами християнства.

Звичайно, позиція християн щодо цього питання є чітко визначеною: ми віримо, що є воскресіння, бо й сам Христос воскрес. В Святому Письмі описується випадок, коли до Ісуса підійшли саддукеї (раціоналісти того часу, які відкидали воскресіння мертвих), з метою переконати Христа в тому, що після смерті майбутнього нема, на що Він так відповів: ,.А про воскресення померлих хіба не читати прореченого вам від Бога, що каже: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих" (Матв. 22:31,32). В іншому місці Ісус дає чітке запевнення всім віруючим: „Я воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, – хоч і помре, буде жити” (Іоана 11:25). Отже, майбутнє є. Тільки відносно того, в який саме момент відбувається перехід до іншого світу, в християнстві на сьогодні існують три різні погляди. Перший полягає в тому, що відразу ж після смерті відбувається чіткий розподіл: добрі – в рай, погані – в пекло. Другий передбачає ще існування так званого чистилища, до якого потрапляють люди, які виявилися не настільки добрими, щоб бути в раю, але й не настільки поганими, щоб бути в пеклі. В даному випадку чистилище відіграє дисциплінарно-виховну роль. Прихильники третього погляду порівнюють смерть зі сном, з якого Господь розбудить, тобто воскресить людей під час Свого Другого приходу на нашу землю.

Щоб визначити, який з цих поглядів є істинним, пропоную звернутись до Святого Письма: „Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, – і того воскрешу Я останнього дня” (Іоана 6:40). Ці слова Ісуса спонукують замислитись над істинністю миттєвого розподілу до раю чи до пекла. Адже виходить нонсенс – людина, скажімо, перебуває вже довгий час в раю, і тут їй треба повернутись в домовину, щоб воскреснути під час Другого приходу Христа. Для захисту гіпотези про миттєве переселення і, в подальшому, вічне перебування в раю чи в пеклі, також використовують притчу про багатого чоловіка і Лазаря (Луки 16:19-31), де образно змальований діалог між Авраамом, який знаходився в раю, та багатим чоловіком, який опинився в пеклі. Вже сама наявність діалогу є вагомим аргументом на користь того, що це є притча і не більше. Уявімо, для прикладу, яким би було перебування в раю матері, яка б постійно бачила свого сина, хай і неслухняного, що весь час благально просив би в неї хоч бодай краплину води? В книзі пророка Ісаї ж написано: „Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!” (Ісаї 65:17).

Хто уважно досліджує Біблію, може зауважити, що Бог свого часу раз і назавжди знищить гріх і тих, хто його настільки полюбив, що став єдиним цілим з ним. „Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, – і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки” (Мал. 4:1). Дію Бога відносно гріха і грішників можна порівняти з операцією лікаря-онколога, завданням якого є повна ліквідація злоякісної пухлини з-поміж здорових органів тіла. Автори Євангелій, описуючи життя Ісуса Христа на землі, згадують факти, коли Ісус воскрешав людей. Пропоную розглянути відомий випадок воскресіння Лазаря. „Друг наш Лазар заснув, – та піду розбудити його.” А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, видужає". Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. Тоді просто сказав їм Ісус: „Помер Лазар.” (Іоана 11:11-14). Христос, як бачимо, не сказав учням, що йде викликати чи відкликати Лазаря з раю, пекла чи чистилища, а просто пішов розбудити його зі смертного сну. Що цікаво, що саме таке розуміння стану померлих існувало в біблійні часи. Ось лише декілька прикладів. Патріарх Йов свого часу сказав: „Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...” (Йова 19:25-27). Пророк Ісая: „Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя - це роса зцілень, і земля викине мертвих. Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде. Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, - і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!” (Ісаї 26:19-21) В книзі пророка Даниїла. яка відома відкриттям майбутніх подій, зазначено: „І багато хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту” (Дан. 12:2). В цьому ж розділі пророку Даниїлу було сказано: „А ти йди до кінця, і відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів” (Дан. 12: 13).

В часи Нового Завіту продовжувало існувати таке ж саме розуміння. Ось слова апостола Павла: „Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, – раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона – і мертві воскреснуть, а ми перемінемось!” (І Кор. 15:51, 52) „Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть померлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і гак завсіди будемо з Господом” (І Сол. 4:16,17). Читаючи дані рядки, у когось мимоволі виникне логічне питання – де перебуває душа людини під час смертного сну? Щоб об'єктивно відповісти, пропоную проаналізувати початковий процес створення Богом першої людини. „І створив Господь Бог людину з пороху земного. 1 дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею” (Буття 2:7). Виявляється, що душа в людині є тільки тоді, коли дихання життя, дане Богом, поєднується з тілом. Мудрий Соломон в книзі Екклезіаста 12:7 описує смерть, як зворотній творінню процес: „І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!” При Другому приході Ісуса Христа відбудеться процес схожий з початковим актом творіння, і ми віримо, що Бог має силу дати життя мертвому тілу, в якому б стані воно не знаходилося.

Отже, Біблія розкриває стан померлих, як смертний сон. Саме такою є позиція Святого Письма відносно даного питання. Чесно кажучи, ця позиція є не тільки істинна, а й досить гуманна. Коли ми ввечері засинаємо, то не відчуваємо плину часу, і наступним моментом, який ми свідомо сприймаємо, є наше пробудження вранці. Аналогічна ситуація з станом померлих. Незалежно від того, чи людина померла сьогодні, чи тисячу років тому, наступним свідомим моментом для неї після того, як перестало битися її серце і припинилося дихання, буде воскресіння під час приходу Ісуса Христа на нашу землю, як і написано в Євангелії, що “ті, що в гробах, Його голос почують і встануть” (Іоана 5:29).

Підводячи підсумок, пропоную розглянути ще одну біблійну історію - воскресіння Ісусом Христом дочки старшого синагоги. До речі, в цьому уривку гармонійно поєднується все вищесказане. „А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: „Не плачте, – не вмерла вона, але спить!” І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: „Дівчатко, вставай!” І вернувся їй дух, – і хвилі тієї вона ожила” (Луки 8:52-55).
_________________
БОГ Є ЛЮБОВ!

[Luther]

Досить переконливо сказав Христос про стан померлих в час Його приходу, що ті, що в гробах, Його голос почують і воскреснуть. Воскресіння буде під час другого пришестя Христа. Апостол Павло також сказав про це в другому посланні до солунян, і в першому посланні до коринтян, що в момент другого приходу Христа мертві воскреснуть, а живі переміняться.
Є ще один досить переконливий аргумент, що людина не має автономної безсмертної душі – коли Адам і Єва згрішили в Едемі, то Бог поклав охорону біля дерева життя, щоб люди, бувши вже грішними, не взяли з його плодів і не жили вічно. Відомо, що ніхто з людей не добрався до цього дерева.
Отже, воскресіння буде, але свого часу – під час приходу Христа.
_________________
БОГ Є ЛЮБОВ!

[JurKo]

19 Некоторый человек был богат, одевался в порфиру и виссон и каждый день пиршествовал блистательно.
20 Был также некоторый нищий, именем Лазарь, который лежал у ворот его в струпьях
21 и желал напитаться крошками, падающими со стола богача, и псы, приходя, лизали струпья его.
22 Умер нищий и отнесен был Ангелами на лоно Авраамово. Умер и богач, и похоронили его.
23 И в аде, будучи в муках, он поднял глаза свои, увидел вдали Авраама и Лазаря на лоне его
24 и, возопив, сказал: отче Аврааме! умилосердись надо мною и пошли Лазаря, чтобы омочил конец перста своего в воде и прохладил язык мой, ибо я мучаюсь в пламени сем.
(От Луки 16:19-24)

А теперь серия вопросов:
1. Какие воззрения были у израильтян в то время в отношении души?
2. Соответствует ли история про богача и Лазаря этим воззрениям?
3. Если история про богача и Лазаря лишь притча, которая ни в коей мере не соответствует действительности, то что ею хотел сказать Иисус и почему (для чего) использовал ложный пример, который бы Его слушатели наверняка посчитали за истину?
_________________
"Не будь побежден злом, но побеждай зло добром" (Рим.12:21)

"... если извлечешь драгоценное из ничтожного, то будешь как Мои уста..." (Иеремия 15:19)

[Luther]

Ад - в таком виде, как он описан в притче о богаче и Лазаре, - ещё не открылся для своего бизнеса, так как согласно Откр. 20,10-15 первыми его посетителями будут дьявол и его ангелы, для которых, собственно, он и предназначен. - Вернон МакГи, Through the Bible with Vernon McGee, v.4, comments on Luke 16.

Ещё совсем недавно я понимал притчу о богаче и Лазаре так, как её понимают многие - я её не понимал. Вы скажете: "А что в ней непонятного? Здесь в самых ясных словах описывается учение о загробной жизни. Практически, на этой истории основывается всё наше понимание того, что происходит с человеком после смерти... Неужели это так сложно понять?"

Да, я тоже так думал до тех пор, пока однажды не обратил внимание на слова известного евангелиста, радио-проповедника, автора пятитомного комментария Вернона МакГи, которые я привёл в эпиграфе. Нет, Вернон МакГи не принадлежит к тем, которые отрицают существование ада или вечные муки в неугасимом огне, о чём вы можете прочитать в следующих статьях нашего журнала. Именно поэтому я обратил внимание на его слова - он вовсе не заинтересован в изменении вашего взгляда на притчу о богаче и Лазаре. Тем не менее...

Всегда ли Христос подразумевал то, что Он говорил?

Однажды я встретил человека, который стал атеистом только потому, что пытался очень тщательно исполнять повеление Христа относительно сорняков на поле (смотри притчу о плевелах, Матф. 13, 24-30). Он считал, что если Сам Творец рекомендует не убирать сорняки, то Он знает, что говорит.

Кто-то может только посмеяться такому толкованию слов Христа. Но человек потерял спасение из-за того, что упустил из виду главное назначение притчи. Он не понял, что Спаситель говорил вовсе не о сорняках на поле, а о Царстве Небесном, о том, что мы не должны отказывать в спасении кому-либо только потому, что он нам кажется "сорняком".

В Библии мы могли бы найти множество других, не менее красноречивых примеров того, как можно легко упустить из виду основную мысль, остановившись на второстепенной. Но вернёмся к нашей притче о богаче и Лазаре.

О чём НЕ говорит эта притча?

Библия не может противоречить сама себе. Бог не будет в одном месте говорить так, а в другом иначе. И если у нас что-либо не сходится, то причину надо искать только в нас самих. Вернон МакГи подметил одно из "противоречий". В своём толковании он попытался как-то примирить традиционное понимание этой притчи с другими местами Писаний. Но об аде ли эта притча? Скажите, в ад попадает тело или душа? А душа может иметь язык или пальцы? - Поразмыслив, мы должны от чего-то отказаться: либо от нашего понимания ада и души, либо от традиционного толкования данной притчи.

Теперь обратим внимание на рай - на "лоно Авраамово". Не будем спорить, действительно ли праведник покоится на груди Авраама, или только в его обществе. Об этом довольно много спорят богословы. Зададимся только одним вопросом: А где находится Авраам?

"Это что, вопрос для первокласника?" - спросите вы. Не торопитесь! Обратимся лучше к Библии. Однажды Иисус говорил о бессмертии, и тут Иудеи возмутились: "Бес в Тебе, - Авраам умер и пророки умерли, а Ты говоришь - не вкусит смерти..." (Иоан. 8, 51-53). Это место показывает, что во дни Христа люди не верили в то, что Авраам продолжает своё существование после смерти. Но и Иисус не говорит об этом, но в ст. 58 поясняет, как Он мог видеть Авраама - Он ведь существовал при жизни Авраама.

Но если всё же верить, что праведники после смерти отправляются в рай, то конечно же Давид - человек по сердцу Бога (Деян. 13,22) - должен быть там вместе с Авраамом. Что же говорит о нём апостол Пётр? Читаем: "...он и умер и погребён, и гроб его у нас до сего дня;.. Ибо Давид не восшёл на небеса..." (Деян. 2,29.34). Не странно ли? Где же находятся Давид и Авраам? Может быть картину прояснит апостол Павел. Он говорит о многих героях веры, упоминая, что Авраам ожидал города, строителем которого является Сам Бог (Евр. 11,10.16). Но тут же он говорит, что все эти праведники ещё "не получили обещанного" (ст. 39-40). И в этой главе ап. Павел объясняет и то, как Авраам, будучи мёртв, увидел день Гоподень (ст. 13), и говорит о том, когда же Авраам, а с ним и Давид и все мы, сможет войти в небесный город (ст. 40; см. 1 Фес. 4, 15-17). Но пока нам важно только одно:

О чем же не говорит эта притча? Она не говорит нам о физическом состоянии мёртвых. Она не говорит нам, куда отправляются умершие во время смерти. Она не говорит нам, где находится Авраам. ОНА ВООБЩЕ НЕ ГОВОРИТ О ЗАГРОБНОЙ ЖИЗНИ!

О чём же тогда эта притча?

Для того, чтобы не искать другого смысла в этой притче, некоторые богословы пытаются утверждать, что это, на самом деле, реальная история, аргументируя тем, что она начинается словами "Некоторый человек..." Но разве все притчи в Евангелиях начинаются словами "Сказал им также притчу..."? Разве притча о блудном сыне не начинается также, или притча о неверном управителе в этой же главе? Что же касается реального имени Лазаря, то скоро мы увидим значение его.

Отложите, пожалйста, эту статью на момент, возьмите Библию, и давайте ещё раз внимательно прочитаем всю эту притчу. Евангелие от Луки 16, 19-31. Обратите также внимание и на контекст, на обстановку, в которой Иисус рассказал её (ст. 14-15).

Итак, мы видим богатых фарисеев, которые смеются над учением Христа о том, что невозможно одновременно служить Богу и богатству (маммоне). На что Иисус ответил: "Что высоко у людей, то мерзость пред Богом" (ст. 15). Принимая учение Христа, люди должны освободиться от своих взглядов и учений, полность переоценить свои ценности. Апостол Павел описывал это так: "Что для меня было преимуществом, то ради Христа я почёл тщетою" (Фил. 3,7).

Что же это, что "высоко" у людей, но что является мерзостью для Бога? Вспомним богатого юношу, который не пожелал поменять своё богатство на Христа. Иисус тогда сказал слушающим: "Трудно имеющим богатство войти в Царствие Божие!" (Луки 18,24). Помните, какой была реакция слушателей (и даже учеников Его, согласно Матф. 19,25)? "Кто же тогда может спастись, если не богатые?" (ст. 26).

Евреи считали, что если человек богат, - то ему открыты все пути в рай. В то же время бедность считалась признаком отвержения Богом. Поэтому им было смешно слышать, когда Христос осуждал богатство. Именно ради этого в Своей притче Христос помещает богача в ад, а бедняка - "на лоно Авраамово". Что высоко у людей, то мерзость пред Богом.

Но кто же этот нищий? Он, кажется, желал напитаться крошками, падающими со стола богача; и псы приходя лизали струпья его (ст. 21). Эти слова сильно напоминают другой случай в жизни Иисуса Христа. Вы не помните? - "...но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их" (Матф. 15,22-28). Не показалось ли вам странным то отношение Иисуса к женщине Хананеянке? А её ответ, в котором нет ни тени обиды, а лишь повторение тех же слов? В чём здесь дело? Язычники для евреев были на положении псов. В действительности, евреи использовали слово "пёс" как синоним слова "язычник". Так кто же наш нищий? - О, он "лижется" с язычниками (помните, Христа обвиняли в том, что Он - друг язычникам?), а может быть и более того - он сам язычник! И он - нищий, язычник - попадает на лоно Авраамово, а многоуважаемый богач - в ад?! Невероятно! Но именно это хотел сказать Иисус! "Истинно говорю вам, что мытари и блудницы вперёд вас идут в Царство Божие" (Матф. 21,31).

Что же делать? Кто же может спастись? "И сверх всего того между нами и вами утверждена великая пропасть, так что хотящие перейти отсюда к вам не могут, также и оттуда к нам не переходят" (ст. 26). Опять странные слова Христос вложил в речь Авраама. Кто же это, кому хотелось бы перейти из рая в ад? Заметьте, что хотят перейти только в одном направлении, а в обратном - просто не переходят. Говорится ли здесь о переходе из рая в ад или может быть из класса нищих и язычников в класс богатых иудеев? Конечно, богатым нет нужды переходить в низший класс, а для того, чтобы из низшего положения не перешли к ним, ими же была "утверждена великая пропасть." Закон Моисея предписывал заботу о бедных (вспомните юбилейные годы и запрещение давать деньги в рост, Левит 25,35-41), но это не устраивало гордых и сребролюбивых фарисеев, потому они стали утверждать пропасть разделения между собой и классом нищих и язычников.

Но на этом притча не кончается. Мы находим просьбу богача послать Лазаря к его братьям, чтобы они могли спастись. И хотя из самой притчи мы не видим, чтобы Лазарь воскрес, но... Лазарь был воскрешён, и мы знаем результат - он вполне соответствует описанию последнего стиха нашей притчи: "...пришли не только для Иисуса, но чтобы видеть и Лазаря, которого Он воскресил из мёртвых. Первосвященники же положили убить и Лазаря, потому что ради его многие из Иудеев приходили и веровали в Иисуса" (Иоан. 12,9-11). Чтобы убедить слушателей, в последних словах притчи Иисус присвоил нищему имя Лазаря, которого Он воскресил. Но если кто не желает принимать истину, то даже самое необычное чудо не поможет ему.

Что же, всё таки, Христос желал сказать этой притчей?

Явно, в тот момент Христос был менее всего обеспокоен тем, как люди представляют состояние человека после смерти. Перед Ним стояли более важные вопросы - спасти людей, спасти всякого грешника, даже того, перед кем общество закрыло дверь спасения. Эта притча завершает целый ряд притч на тему отношения к отверженным: возвышающий себя унижен будет (Луки 14,7-11); когда делаешь пир, зови нищих (14,12-24); небо более радуется о кающемся грешнике (15,4-10); надобно радоваться, что брат был мёртв и ожил (15,11-32); используйте своё богатство для приобретения друзей ради Господа (16,1-12); мытари и грешники вперёд вас идут в Царство Небесное (16,19-31).

Практически, в этой притче содержится всё Христианское учение о любви к Богу и ближнему. И мы могли бы выразить сущность его следующими текстами из Священного Писания:

А кто имеет достаток в мире, но, видя брата своего в нужде, затворяет от него сердце своё, - как пребывает в том любовь Божия? Дети мои! станем любить не словом или языком, но делом и истиною (1 Иоан. 3, 17-18).

Ибо алкал Я, и вы не дали Мне есть; жаждал, и вы не напоили Меня; был странником, и не приняли Меня; был наг, и не одели Меня; болен и в темнице, и не посетили Меня... Истинно говорю вам: так как вы не сделали это одному из сих меньших, то не сделали Мне... идите от Меня, проклятые, в огонь вечный, уготованный диаволу и ангелам его" (Матф. 25,42.43.45.41).


Сегодня у нас есть возможность разрушить все преграды, которые мы воздвигли на пути к спасению нашему и наших ближних. После смерти уже не будет возможности изменить что-либо. Сегодня у нас есть "Моисей и пророки" - Священные Писания. Обратим же особое внимание на божественные истины Его Слова, "ибо, что высоко у людей, то мерзость пред Богом."
_________________
БОГ Є ЛЮБОВ!

[JurKo]

[Luther]

В Библии нет словосочетания "бессмертная душа". Верующие в Иисуса Христа получат бессмертие во время Второго пришествия Господа.

Есть одно существенное доказательство, что у человека нету автономной бессмертной души: после грехопадения Адама и Евы Бог поставил охрану возле древа жизни, дабы человек не вкусил с его плодов и не увековечил грех.

Вопрос - кто из людей пробрался через охрану херувима к древу жизни?
_________________
БОГ Є ЛЮБОВ!

[JurKo]

[JurKo]