|
Від автора
Дуже багато людей вважають себе християнами. А як же інакше? Ми успадкували християнську віру від батьків і користуємося цією багатою спадщиною. Але уявіть собі, що ви проводите опитування серед сусідів і ставите десятьом різним людям питання: «Що, по-вашому, означає бути справжнім християнином?» Найімовірніше ви отримаєте десять різних відповідей!
Гадаю, що більшості людей так само важко відповісти на це питання, як свого часу і мені. Так, я з дитинства ходив до церкви. Так, я знав немало християнських гімнів і біблійних історій. Однак я не був християнином.
Я міг, якщо потрібно, встати і процитувати напам`ять багато біблійних віршів, міг і помолитися. Але це було пусте, несвідоме наслідування релігійних обрядів. І тільки через декілька років переді мною чітко постало питання: «Чи християнин я насправді?»
Бог хоче, щоб кожен із нас знав, як Він оцінює нас. Тому я не маю сумніву: ця брошура опинилась у ваших руках не випадково.
Поставте собі питання: «Чи справжній я християнин?» Або: «Чи не треба й мені стати християнином?» Тепер у вас є можливість дізнатися про відповідь!
Луїс Палау
Хто такий справжній християнин?
Я сидів біля ліжка свого діда, що умирав, І переконував його навернутися до Бога. «Не тривожтеся за мене, — повторював він. — Все гаразд». Він умер у той же день, не сумніваючись, що був справжнім, хорошим християнином у тому значенні, в якому слово «християнин» звичайно розуміється людьми. Його розуміння християнства було одним із багатьох створених людьми міфів.
Можливо, ви з дитинства ходили в церкву — православну, католицьку чи протестантську. Може, вас виховали в традиціях Іншої релігії, а може, і зовсім без Бога. І ви з легким серцем думаєте: «Зі мною все гаразд». Але прошу вас: в яких би традиціях ви не виховувались, не кваптесь з висновками, відмовтесь від міфів, нав`язаних вихованням, і задумайтесь: що робить людину християнином?
Міф перший: християнами народжуються
Я зустрічав людей, які говорили: «Я був християнином все життя. Адже я народився в християнській сім`ї». Але хіба місце, де ви народились, визначає, хто ви є? Як зауважив один із моїх друзів, людина може народитися в стайні — проте це ж не означає, що вона кінь! Буває, люди з`являються на світ в аеропортах. Так шо ж, їм треба буде стати літаками?
Цілком природно любити місце, де ти народився і виріс, природно відчувати вдячність до сім`ї і церкви, які тебе виховали. Однак не виховання робить людину християнином. У Бога нема внуків — у Нього є тільки діти. Християнами не народжуються. Ними стають.
Міф другий:
християни — це люди,
які живуть моральним життям
Вести моральне, бездоганне життя — ше не означає бути справжнім християнином. Багато атеїстів, безбожників живуть чесно і допомагають іншим. Врешті-решт, що таке мораль, шо таке добро"? Ось у чому питання! У більшості людей є свої власні, часто перекручені, поняття про мораль, свої мірила, з допомогою яких вони судять оточуючих.
Звичайно, ви не маєте сумніву в тім, що ви святий порівняно з яким-небудь убивцею. Припустімо, що ви цілком пристойна людина. Однак Божа міра моральності набагато виша від людських понять. Бог вимірює нас за Своїм Сином, Ісусом Христом, Який прожив безгрішне життя. Бог порівнює нас із досконалістю — і в цьому порівнянні меркнуть наші крихітні достоїнства.
Ви ж знаєте, що у світі мало добрих, хороших людей. Так що якби достатньо було б однієї людської моралі, Бог не послав би в світ Свого Сина, Ісуса. Одне те, що Ісус прийшов у світ, щоб умерти на хресті і тим самим зробити можливим прощення людських гріхів, показує, що одне лиш моральне життя ще не робить нас християнами.
Міф третій:
прилучення до таїнств
робить людину християнином
Те, що вас хрестили у дитинстві, ше не означає, що ви — християнин. Карні злочинці, які сидять у в`язницях, також нерідко хрещені люди. Однак навряд чи хто назве жорстокого убивцю справжнім християнином.
Можливо, ви щонеділі ходите до причастя? Якщо ви християнин, цс чудово, але мені доводилось чути: «Я не розумію, в чому справа. Щотижня ходжу до причастя, а в чому суть християнської віри — не знаю».
Так, хрещення І хліболамання — біблійні заповіді. Бог велить віруючим в Нього виконувати ці обряди. Проте одне лиш їх виконання не робить людину християнином.
Міф четвертий: християнин — це той, хто вірить в Бога
Більшість людей на землі вважають, шо Бог існує. Невже всі вони — християнин? Полковник Джим Ірвін, який побував у складі експедиції «Аполлон-15» на Місяці, розповідав мені, що, коли він був на Близькому Сході, один із поважних мусульман сказав йому: «Ви так багато говорите про Бога. Чому ж ви не мусульманин?»
Одна тільки віра в Бога не робить людину християнином.
Один із моїх друзів вірить, шо фізичні вправи корисні для здоров`я. Але він ніколи їх не робить І безнадійно розтовстів.
Я знайомий з багатьма маленькими хлопчиками, які вірять в мило. Проте чистішими вони від цього не стають.
Віра, сама по собі, не має вирішального значення. Тому «тільки б у що-небудь вірити» — ще недостатньо.
Міф п`ятий:
християнин — це той,
хто багато говорить
про Ісуса Христа
Поговорити про Ісуса Христа, і навіть з повагою, любить багато хто. Про Нього говорять вчителі, проповідники, релігійні лідери і просто люди. Але далеко не завжди вони при цьому впевнені, що все сказане про Христа в Біблії — правда.
Деякі любителі поговорити насправді спотворюють образ Ісуса, намагаючись «пристосувати» Його до свого способу мислення І не бажають бачити істинного історичного і біблійного Ісуса. А це позбавляє їх права називатися християнами.
Міф шостий:
християнин — той,
хто молиться
Звичайно, християни моляться. Але можна молитися І не будучи християнином. Індуїсти моляться постійно. Мусульмани моляться п`ять разів на день.
Від`їжджаючи за кордон, єгипетський президент Анвар Садат завжди брав з собою молитовний килимок, на якому він схиляв коліна по п`ять разів на день. Однак він сповідував не християнство, а іслам. Так що молитва сама по собі не робить людину християнином.
Міф сьомий:
християнин — той,
хто читає Біблію
Зрозуміло, християни люблять Біблію. Багато людей читають її щоденно. Проте і це ше не робить людину істинним християнином.
Коли Карлу Марксу було сімнадцять років, він написав працю, в якій розтлумачував уривок з Євангелія від Іоанна. І багато знаменитих теологів погоджуються з цим тлумаченням. Але з часом Карл Маркс повністю відкинув Біблію і називав себе атеїстом...
Микита Хрущов, колишній радянський генсек, в дитинстві читав Біблію. Однак саме він пообіцяв покінчити з Церквою в СРСР до 1965 року. Щоправда, Хрущова давно нема, а Церква росте.
Читайте Біблію, і якомога більше. Читання Біблії повинно стати правилом життя. Біблія — Слово Боже, а не людське, і заслуговує на повну довіру. Та пам`ятайте, що одне тільки читання Біблії не робить вас християнином.
Що ж робить людину християнином?
«Що ж це виходить, — запитаєте ви із подивом, — той, хто народився в християнській сім1!, хто провадить моральне життя, ходить до причастя, вірить у Бога, говорить людям про Ісуса, молиться, читає Біблію — і все ще не є християнин? Шо ж тоді робить людину християнином?»
Дозвольте мені навести три Біблійні принципи, які визначають істинного християнина. А потім я розповім вам, як стати християнином прямо зараз.
Іти дорогою життя
Перш за все, в Біблії сказано, що християнин — це той, хто іде дорогою життя, а не дорогою смерті. І дорогу життя можна знайти тільки в Ісусі Христі, Сині Божому.
Ісус сказав: «Я путь, істина, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» {Євангеліє від Іоанна 14:6). Зауважте, що Ісус не говорить, що покаже вам дорогу. Він говорить, що Він є дорога!
Крім того, Ісус говорить про дорогу вузьку І дорогу широку: «Входьте тісними ворітьми, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до загибелі, і багато ідуть ними. Бо тісні ворота і вузька дорога ведуть у життя, і мало хто знаходять їх» (Євангеліє від Матвія 7:13-14).
Чи не відчуваєте ви іноді розгубленості? Чи не здається вам Іноді, що ви не знаєте, куди ідете? Ставши християнином, ви знаходите дорогу життя.
Що ж таке дорога життя?
Це дорога миру. Якщо ви ідете шляхом Христовим, мир Божий наповнює ваше серце. Ісус сказав учням: «Мир залишаю вам; Мій мир даю вам: не так, як світ дає» (Євангеліє від Іоанна 14:27). Мир Божий — це дар, доступний кожному.
На дорозі Христа ви переживете дивний внутрішній спокій. Ваше розбите життя буде відновлено. Звичайно, можна піти до психіатра і виявити деякі причини ваших проблем, але тільки Бог може дарувати спокій неминущий.
Дорога життя — це дорога чистоти. У Біблії сказано: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Євангеліє від Матвія 5:8).
Якщо ви легковажно грішите, допускаєте аморальність, крадете; якшо ви обманюєте в школі, на роботі чи дома — ви не на дорозі життя, а зовсім на іншій дорозі.
Ви можете вважатися прекрасною людиною, душею товариства — і при цьому не бути християнином, бо шлях Христа — це шлях чистоти.
Коли людина навертається до Христа, Ісус прощає гріхи і очищає серце. Це не означає, шо той, хто увірував, відразу відчуває себе чистим і безгрішним. Навпаки, він починає гостріше усвідомлювати свої недоліки. Але Бог дає істинно віруючій людині силу жити праведним життям.
Дорога Христа — це дорога любові. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, коли будете мати любов між собою» (Євангеліє від Іоанна 13:35). Крім того, Біблія вчить: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті в життя, бо любимо братів» (1 Послання Іоанна 3:14).
У сучасному світі значення слова любов розмито. Зазвичай воно описує почуття людини, яка бажає задовольнити свої пристрасті та самолюбство, викликаючи в інших почуття у відповідь. Але це не любов. Справжня любов без жалю приносить в жертву краще, що має.
Дорога життя — це дорога послуху. Істинний християнин служить тільки одному Господу — Ісусу. У Біблії Ісуса названо «Владикою над владиками і Царем над царями» (Об`явлення 17:14). І християнин живе так, щоб Ісус дійсно був його єдиним Володарем, Господом і Царем. Ісус велить — християнин з радістю кориться.
Слуга земного царя чекає найменшого натяку на наказ і поспішає виконати його; солдат з радістю виконує будь-який наказ мудрого й улюбленого полководця. Точно так само і справжні християни повністю підпорядковують своє життя волі Божій. Ми підемо повсюди, куди Бог укаже, ми зробимо все, шо Він звелить. І нас не турбує, яку ціну ми заплатимо за це, які незручності та нестатки доведеться
пережити, шо про нас скажуть люди.
Ісус має повне право на панування. Пам`ятайте: Ісус є Господом І Царем, тому шо Він створив нас; тому шо Він пожертвував життям, щоб викупити наші гріхи; тому шо Він турбується про нас, як ніхто інший.
Пізнати вічне життя
Християнин — це той, хто володіє дарами вічного життя. Життя християнина наповнене радістю. Ісус сказав: «Я прийшов для того, щоб мали .життя і мали з достатком» (Євангеліє від Іоанна 10:10).
Життя у Христі — це не тільки задум Божий на майбутнє. Бог хоче, щоб ми жили у Христі вже сьогодні, зараз, і це робить життя християнина повноцінним.
У вічного життя не може бути кінця. Фізична смерть — не межа цього життя: воно триває безконечно.
Чи є у вас дар вічного життя?
Можливо, ви відповісте: «Я не впевнений». Але якби я запитав вас: «Чи одружені ви?» — чи могли б ви відповісти, що не впевнені? Або: «Трошки, зовсім трошки»? Звичайно, ні! Є речі, про які можна говорити тільки з упевненістю — «так» чи «ні». Так само можна бути або твердо впевненим у тому, шо ви є християнин і маєте життя вічне, або бути впевненим у протилежному. Третього не дано.
Пам`ятаю, у мене була зустріч з групою проповідників. Під час перерви до мене підійшов чоловік, який проповідував вже 17 років. Він признався: «Я не знаю, чи маю я вічне життя».
Цей чоловік повідав мені, шо напередодні його відвідали двоє моїх колег. Під час бесіди вони обидва висловили впевненість, що мають життя вічне.
Коли гості пішли, проповідник запитав дружину:
— Послухай, а ти впевнена, шо маєш вічне життя?
— Не знаю, — відповіла вона. — А ти?
— І я не впевнений, — була його відповідь.
— Що ж нам тепер робити?
Дружина порадила йому поговорити зі мною. І ось він підійшов до мене зі своїм запитанням... У цей день він отримав життя вічне. А незабаром і його дружина.
Чи впевнені ви, що на вас чекає вічне життя? Якщо ви вже стали справжнім християнином, відповідь вам зрозуміла. Ісус сказав про тих, хто піде за Ним: «Я даю їм життя вічне, і вони не загинуть повік, і ніхто не вихопить їх з руки Моєї» (Євангеліє від Іоанна 10:28).
Чи подарована вам ця «потрійна гарантія» безсмертя?
По-перше, Ісус говорить: «Я даю їм життя вічне».
По-друге: «Не загинуть повік».
І, по-третє: «Ніхто не вихопить їх з руки Моєї».
Чи можна бажати більшого? Справжній християнин знає, шо ці три обітниііі непорушні.
Біблія навчає нас: «Хто має Сина [Божого], той має життя» (\ Послання Іоанна 5:12). Іншими словами, вічне життя — це Христос у вашому серці. Чи можете ви чесно сказати: «Так, я знаю, шо маю вічне життя. Я пам`ятаю ту мить, коли Христос ввійшов у моє серце»?
Ввійти в Божу сім`ю
Більше того, істинний християнин — це той, хто народився заново, став одним із Божих дітей. Дехто, може, заперечить: «Але ж усі люди — діти Божі. Хіба Бог — не Отець всіх творінь?»
Згідно зі Святим Письмом, Бог — Творець усіх людей, однак не Отець кожній людині. (Багато хто, до речі, й не хоче, щоб Бог був їхнім Батьком!)
Щоб увійти в сім`ю Божу, треба народитися заново. Господь Ісус сказав: «Якщо хто не народиться згори, не може бачити Царства Божого» (Євангеліє від Іоанна 3:3). Що це означає?
Кожен Із нас народився фізично, ставши сином чи дочкою земних батьків. Проте, щоб стати дитиною Отця Небесного, треба народитися духовно. Ми народжуємося духовно, коли розкаюємося в гріхах і з вірою й надією звертаємося до Ісуса Христа.
День фізичного народження ми святкуємо кожного року, запрошуючи гостей та приймаючи подарунки. Але чи пам`ятаєте ви день свого духовного народження? Якщо у вас його не було, вам необхідно прийняти рішення приєднатися до Божої сім`ї. В Біблії говориться:
«А тим, хто прийняв Його, віруючим в їм `я Його, дав владу бути дітьми Божими» (Євангеліє від іоанна 1:12).
«Але у мене таке брудне життя!»
Декілька років тому я розмовляв з президентом однієї південноамериканської країни. Президент був людиною військовою. Я запитав у нього: «Пане президенте, ви знайомі з Ісусом Христом?» Президент усміхнувся: «Па-лау, я прожив бурхливе життя. Богові навряд чи було б приємно познайомитися зі мною».
— Пане президенте, ваше минуле не має значення. Христос помер за вас на хресті. Він любить вас. Якщо ви тільки забажаєте, він відкриється вам.
І я пояснив президенту значення подвигу Христового, пояснив, що Ісус умер, прийнявши на Себе весь тягар осуду Божого, осуду, якого заслужили ми за всі гріхи. Я запитав:
— Чи хочете ви прийняти Христа прямо зараз?
Президент помовчав і сказав дуже серйозно:
— Якщо Христос не відмовиться прийняти мене, я хотів би стати справжнім християнином.
Чоловік, який боявся, шо Бог ніколи не прийме його через минулі прогріхи, після закінчення молитви встав і з чисто латиноамериканським темпераментом обняв мене шосили.
— Дякую, — сказав президент. — Тепер я знаю, шо Христос справді прийняв і простив мене.
Рішення — за вами
Чи увірували ви у Христа, чи покладаєтесь на Нього? Чи хочете усвідомити, шо отримали життя вічне? Чи бажаєте піти шляхом Ісуса Христа разом з іншими дітьми Божими й успадкувати Царство Небесне?
Тоді я розповім вам, як стати справжнім християнином.
Божа сім`я
Перш за все, учить Біблія, ми повинні визнати свої гріхи, які віддаляють нас від Бога.
Південноамериканський президент сподобався мені саме тим, що говорив з розкаянням про свої гріхи. Він не забарився визнати себе грішником. Більше того, він настільки гостро усвідомив зло у своєму житті і свою гріховність, що боявся бути відкинутим Богом.
Чи відчували ви коли-небудь вину перед Богом через вчинки, які приносили Йому страждання? Чи усвідомлювали ви коли-небудь ницість свого самолюбства, гордині, невір`я, корисливості, аморальності? Невже ви жодного разу в житті не задумувались, що йдете шляхом, який веде до загибелі? Адже «плата за гріх — смерть» (Послання до Римлян 6:23).
В Біблії ще сказано: «Всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Послання до Римлян 3:23). Всі — це і ви, і я. Чи не настав час звернутися нам до Бога за прощенням, яке Він дає без будь-якої плати?
Потім, ми повинні увірувати в Христа, у все, шо Він здійснив заради нас на хресті.
В Біблії говориться: «Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за наші гріхи, праведник за неправедних...» (1 Послання Петра 3:18).
Своєю смертю Ісус переміг смерть, і тепер всі можуть отримати прощення. Ми сповна заслужили на осуд Божий за все зло перед очима Його, але Бог послав Сина Свого, шоб Він був осуджений за нас і умер на хресті (див. 1 Послання Петра 2:24).
Уявіть собі суддю, який засуджує злочинця, а потім іде на страту замість нього. Велична любов Бога!
«Не можу зрозуміти!»
Можливо, вам не до кінця зрозуміло, чому і як Бог покарав Сина Свого замість нас. Але все зразу зрозуміти неможливо; та й нема такої необхідності. Все, чого поки вимагає від вас Бог, — це віри.
Ніхто до кінця не розуміє, шо таке електрика. Це одна із загадкових властивостей матерії. Вчені вміють створювати електричні розряди і використовувати електричну енергію. Однак один учений якось сказав: «Електрика, по суті, не піддається поясненню».
Ставши справжнім християнином, ви не зобов`язані зрозуміти зразу всю глибину християнського вчення. Але, читаючи Біблію, ви будете учитися у Самого Бога!
І кінцевий крок до істинної віри — визнавати Ісуса Христа як свого Господа.
Віра не передається у спадок. Недостатньо сказати: «Мій батько був віруючим, і мене виховали в добрих християнських традиціях». Не так стають дітьми Божими.
До Христа приходять самостійно. Кожний, хто увірував, робить це особисто, питаючи у себе самого: «Чи зробив я свій вибір? Чи вирішив я навернутися до Істинної віри?»
«Але як це зробити?» — запитаєте ви. Біблія відповідає: «Якщо ти будеш устами твоїми визнавати Ісуса Господом і вірувати серцем твоїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся. Адже серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння» (Послання до Римлян 10:9-10).
Кращий із відомих мені способів прийняти Ісуса Христа як Спасителя і Господа — це просто зосередитися (можна заплющити очі, молитовне схилити голову), щиро покаятися перед Богом у гріхах і, відкривши з вірою своє серце Христу, прийняти Його.
Якщо ви готові до такого рішення, не відкладайте його. Для цього не потрібно нікуди йти. Вголос або про себе — як вам легше — зверніться до Бога там, де ви знаходитесь. Вам може допомогти приблизно така молитва:
«Отче Небесний, я хочу стати християнином. Я усвідомлюю, що гріхи мої віддаляють мене від Тебе. Прости мене. Я вірю в Сина Твого, у все, що Він здійснив для мене на хресті. Я не розумію цього до кінця, але приймаю вірою. Я хочу стати сином Твоїм (дочкою Твосю). Ввійди в моє життя, Господь Ісус, прийми мене в число дітей Твоїх. Я піду за Тобою і буду слухатись Тебе завжди і у всьому. Амінь».
Найважливіше рішення в житті
Чи пам`ятаєте ви той день, той час, коли ви прийняли Ісуса як свого Спасителя? Може, це трапилося всього декілька секунд тому? Може, ви ще перебуваєте у непевності? Тоді дозвольте мені розповісти, як я сам прийняв це найважливіше рішення.
Це було в Аргентині, в літньому таборі для школярів. Один із викладачів англійської школи, де я навчався, організував двотижневий похід у гори. Учителя, який ночував з нами в наметі, звали Френк Чендлер. Щоночі містер Чендлер будив одного із хлопчиків, і з Біблією в одній руці й з кишеньковим ліхтариком в другій виводив його назовні. Там, під зоряним небом, він сідав поруч з учнем і пояснював основи християнської віри.
Хоча в той час я вже відчував провину за свої гріхи і знав, шо потребую прощення Хри-ста, мені не хотілося ні з ким обговорювати це питання. Але на кожного хлопчика чекала нічна бесіда з містером Чендлером. І коли він увійшов до намету в останню ніч перед нашим від`їздом, я знав, що черга за мною.
— Вставай, Палау, — сказав містер Чендлер, — пішли!
Наближалась основна подія мого життя, та я про це і не здогадувався.
Ми вийшли і сіли на упале дерево.
— Луїс, — запитав містер Чендлер, — ти християнин чи ні?
— Ні, напевно, — відповів я.
— На це питання не можна відповідати «напевно» або «можливо». Так чи ні?
—Ні.
— Якби ти умер сьогодні, куди б ти попав, як ти думаєш, — на небеса чи в пекло?
Я помовчав, трохи здивований такою постановкою питання:
— В пекло, напевно.
— І тобі туди хочеться?
—Ні.
— Чому ж ти туди прямуєш?
Я знизав плечима:
— Не знаю.
Тоді він розгорнув Біблію і прочитав із Послання до Римлян: «Якщо ти будеш устами твоїми визнавати Ісуса Господом і вірувати серцем твоїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся. Адже серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння». Учитель подивився на мене:
— Луїс, чи віриш ти в серці своєму, що Бог воскресив Ісуса з мертвих?
— Вірю, — відповів я.
— Тоді що ж тобі треба зробити, щоб спастися?
Мені важко було дати відповідь, так що містер Чендлер дав мені перечитати цей уривок: «Якщо ти будеш устами твоїми визнавати Ісуса Господом... то спасешся».
Він поклав мені руку на плече, і ми стали разом молитися. У цю ніч я відкрив серце Хри-сту — сидячи під дошем на корчі, поспіхом... Але рішення я прийняв.
Коли ми закінчили молитися, у мене на очах були сльози. Я міцно обняв учителя, і ми побігли до намету. Лігши у постіль, я вмикнув ліхтарик і записав у своїй Біблії: «12 лютого 1947 року я прийняв Ісуса Христа як свого Спасителя».
Від хвилювання я не міг заснути. Я знав, що спасенний, знав, що ввійшов у сім`ю Божу. Я отримав вічне життя, бо Ісус сказав: «Я даю їм життя вічне, і вони не загинуть повік, і ніхто не вихопить їх з руки Моєї» (Євангеліє від Іоанна 10:28).
Ви стали християнином. Що далі?
Отже, ви прийняли Господа Ісуса як Спа-сителя? Якщо так, то ви зробили найважливіший крок у житті!
Тепер ви належите до сім`ї Божої, і, природно, вам хочеться краще познайомитися з Ним. Кращий спосіб пізнати Бога — регулярно читати Його Слово. Розпочати можна з Євангелія від Луки. Пам`ятайте, шо через Біблію Бог говорить з нами! Так що не просто читайте, а шукайте приклади для наслідування і заповіді, яких слід дотримувати.
Насичуйтеся Біблією. Якщо ви будете щоденно читати Слово Боже, ваші почуття і думки поступово зміняться.
Крім того, розшукайте інших християн. Знайдіть церкву, яка проповідує істинне Слово Боже, шанує Христа і навчає того, як стати справжнім християнином. Відвідайте церкву і поговоріть з проповідником. Скажіть йому: «Я прийняв Христа», — і поспостерігайте за реакцією. Якщо він не проявить особливого бажання допомогти вашому духовному росту, пошукайте Іншу церкву, в якій ви знайдете допомогу і любов.
І нарешті, почніть молитися. Ви тільки що говорили з Господом. Він відповів на вашу молитву. Він любить вас, Він ваш Отець. Оскільки спілкування — запорука міцного зв`язку, ваша віра зміцниться, якщо ви будете більше спілкуватися з Богом.
Якщо ви щиро навернулись до Ісуса Хри-ста, ви зробили найважливіший, найзначніший в житті вчинок. Ви стали на шлях, кожний крок по якому буде приносити вам нову радість. І я як брат-християнин щасливий першим вітати вас:
ЛАСКАВО ПРОСИМО В БОЖУ СІМ`Ю!
| 
