Коли ми приймаємо свідчення людське,
то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога,
яким свідчив про Сина Свого.
Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі.
Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем,
бо не вірив у свідчення,
яким Бог свідчив про Сина Свого.
А це свідчиння, що Бог життя вічне нам дав,
а життя це у Сині Його. Хто має Сина, той має життя;
хто не має Сина Божого, той не має життя.
(1 Івана 5:9-12)

Свідотства бездомних - Стрижов Володимир

    Мене звати Стрижов Володимир. Я народився у 1947 році. 30 років я провадив цілком нормальний образ життя. Я серйозно займався спортом, маю звання майстра спорту, неодноразово був чемпіоном України з легкої атлетики. Після завершення навчання у Львівському Університеті Фізкультури і спорту я працював тренером, був заступником директора спортивного училища. З 30-ти років я почав потроху вживати алкоголь, курити. Чим більше часу проходило, тим нижче я опускався у своєму житті.. Спочатку мене кинула дружина, потім від мене відмовилась донька. Пізніше я втратив роботу. Від розпачу я неодноразово хотів померти намагався повішатись, різав вени, хотів кинутися під поїзд, але злякався.

Почав жити життям бомжа. Спав де доведеться, в основному в підвалах, сараях. Головною їжею для мене було те, що я знаходив у сміттєвих баках. Постійно просив гроші у людей біля магазинів. Я був доведений до крайньої межі і просто доживав своє жалюгідне життя.

Одного разу, коли я п’яний лежав на вулиці, мене знайшов брат Віталій. Він запропонував мені пожити у реабілітаційному центрі. Я погодився і поїхав з ним. Там за мене помолились і з того часу, ось уже цілий рік я не п’ю, і не палю. 30 червня 2007 року я охрестився. Вивчаю Біблію. Потрошку пастор довіряє мені проповідувати. Ісус проживає в моєму серці і я не бажаю, щоб Він залишив мене. Я розумію, що без нього я помру.